Словарь української мови (1924)/чекмінь

by Борис Грінченко

◀ чекман

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чекмінь

чекотати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чекмі́нь, ня, м. Родъ верхней длинной одежды у мѣщанъ. О. 1862. VIII. 33. Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт. Мир. Пов. II. 50. То прийшов хтось незнакомый в плисовім чекмені. Мкр. Н. 26. См. Чекман.