Словарь української мови (1924)/чепуруха

by Борис Грінченко

◀ чепурун

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чепуруха

чепчик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чепуру́ха, хи, ж. 1) Опрятная женщина; франтиха, щеголиха. НВолын. у. Латин дочку має чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Котл. Ен. IV. 15. См. Чепурка. 2) Большая рюмка. Здрігнувсь, мов випив чепуруху. Котл. Ен. V. 72. Ум. Чепурушка, чепуру́шечка. Гарна баба, люба баба, чепурушка! Г. Барв. 498.