Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чергинькати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чергинькати
Берлін: Українське слово, 1924

Черги́нькати, каю, єш, гл. Скрипѣть съ визгомъ (ножемъ о тарелку, желѣзомъ, черепкомъ и пр.). На стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.