Словарь української мови (1924)/черговець
| ◀ чергинькати | Словарь української мови Ч черговець |
черговий ▶ |
|
Чергове́ць, вця́, м. Очередной козакъ, назначенный на стражу и пр. Одна малеча в куренях зосталась, і черговців, що про посли стояли, насилу вдержав я на чаті в замку. К. Бай. 36.