Словарь української мови (1924)/черкати

by Борис Грінченко

◀ черкасиновий

Словарь української мови Борис Грінченко Ч черкати

черкатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Черка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. I. 109. 2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. II. 204. 3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44. 4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: „Шо воно за чорт там?“ Мил. М. 5. 5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44. 6) = Черчати. Вх. Лем. 482.