Словарь української мови (1924)/чиноватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чиноватий
Берлін: Українське слово, 1924

Чи́новатий, а, е. 1) = Чиноватний. МУЕ. III. 25. 2) —те полотно́. Полотно, при ткани котораго нитки основы въ чинах (см. чини) перекрещиваются не пара съ парой, а каждыя три съ каждой одной. Шух. I. 259.