Словарь української мови (1924)/човно
| ◀ човничок | Словарь української мови Ч човно |
човновий ▶ |
|
Човно́, на́, с. = Човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Левиц. I. 126. Ум. Чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Федьк. Пов. 48. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. I. 246.