Словарь української мови (1924)/чорнобривець

by Борис Грінченко

◀ чорнобрив

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чорнобривець

чорнобривий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чорнобри́вець, вця, м. 1) Чернобровый. Колисочка швабська, дитиночка панська, золотії бильця, колишу я чорнобривця. Нп. 2) Раст. а) Tagetes erecta. Вх. Пч. I. 13. б) Tagetes patula L. ЗЮЗО. I. 138. Цвіли всякі квітки: і гвоздики, і чорнобривці. Левиц. I. 23. 3) Орѣхъ очень спѣлый. А вже що горіхів-горіхів було носить! Та ще всі один в один чорнобривці, що вже спіє-спіє та й вивалиться з гнізда. Сим. 199, 200. 4) Сапогъ съ краснымъ голенищемъ и черной головкой. Васильк. у. Вас. 162. 5) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Чорнобри́вчик. Зацвів чорнобривчик. Грин. III. 157.