Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чтити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чтити
Берлін: Українське слово, 1924

Чти́ти, чту, чтиш, гл. 1) = Шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти. Лебед. у. 2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити. Гол.