Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чуд

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чуд
Берлін: Українське слово, 1924

Чуд, да, м. 1) = Чудо. Чуб. I. 162. 2) Въ одномъ изъ варіантовь думы „Про Олексія Поповича“ употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає. АД. I. 181.