Словарь української мови (1924)/чудний

by Борис Грінченко

◀ чудитися

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чудний

чудно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чудни́й, а́, е́. Странный, смѣшной. Семен Палій той був на все село чудний та дивний. МВ. II. 21. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ном. № 7828. Ой приснився королевичу чудний-дивний сон. Чуб. V. 771. Ум. Чудне́нький.