Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чурувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чурувати
Берлін: Українське слово, 1924

Чурува́ти, ру́ю, єш, гл. Быть чурою. Ти всюди був мені слугою вірним, — як братнє серце, чурою прихильним, — тепер не будеш більше чурувати, а з нами брат за брата пробувати. К. Бай. 29.