Словарь української мови (1924)/шанець

by Борис Грінченко

◀ шандриця

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шанець

шанк ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ша́нець, нця, м. Окопъ. По тім боці запорожці покопали шанці. Грин. III. 590. Від Килиї до Ізмайлова покопали шанці. Мет. 431. 2) Під чий ша́нець. Похожій на кого. На мене урікають, що я ночував та й коні взяв. Може другий ночував під мій шанець, то і взяв коні, а не я. Новомоск. у., Залюб.