Словарь української мови (1924)/шапка

by Борис Грінченко

◀ шапівка

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шапка

шапкарь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ша́пка, ки, ж. 1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери шапку, аби голова ціла. Ном. № 7282. 2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полу́кіпка. Лохв. у. Kolb. I. 63. Шух. I. 166. 3) — жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. I. 11. Ум. Ша́почка, ша́понька. Ізняв шапоньку та й поклонився. Чуб. III. 296.