Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шар

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шар
Берлін: Українське слово, 1924

Шар, ру, м. 1) Слой. Шар землі. Мнж. 129. Положили в діжку шар капусти, шар яблук; та знов шар капусти, шар яблук. Кіев. г. 2) Рядъ. Сосн. у. Шаром стоять хати. НВолын. у. Шар полукіпків на полі. Ум. Шаро́к. Желех.