Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шатирити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шатирити
Берлін: Українське слово, 1924

Шати́рити, рю, риш, гл. 1) Искать, шарить. Переясл. у. Стрільці шатирять по терну. Греб. 351. 2) = Шарувати 1. Черниг. у. 3) Мошенничать.