Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шелесть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шелесть
Берлін: Українське слово, 1924

Шеле́сть, меж., выражающее шелестъ, шумъ, внезапное появленіе. По-за кущем шось шелесть, шелесть. Ном. № 4356. Та до вдовівни навпростець шелесть за рушниками. Шевч. 588. Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо. Ном. № 10830.