Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шелестіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шелестіти
Берлін: Українське слово, 1924

Шелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. Ном. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. V. 47. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить. Ном. № 9696.