Словарь української мови (1924)/шепіт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шепіт
Берлін: Українське слово, 1924

Ше́піт, поту, м. = Шепт. А про що ви шепоти ведете з наймичкою? Сим. X. Тілько Христя і розібрала з того шепоту. Мир. Пов. II. 100.