Словарь української мови (1924)/шильник

by Борис Грінченко

◀ шилуватий

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шильник

шильце ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ши́льник, ка, м. 1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027. 2) Ши́льники те́рти, ши́льники-ми́льники те́рти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.