Словарь української мови (1924)/шкура

by Борис Грінченко

◀ шкунтуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шкура

шкурат ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шку́ра, ри, ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну́ шку́ру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: „Їсти та й їсти, бабо!“ В одну шкуру: „їсти!“ Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав. Мир. ХРВ. 259. 2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. Шку́рка, шку́рочка.