Словарь української мови (1924)/шляхтич
Зовнішній вигляд
◀ шляхта | Словарь української мови Ш шляхтич |
шляхтонька ▶ |
|
Шля́хтич, ча, м. Дворянинъ. Ном. № 858, 880. Було тут три шляхтичі; два пило — платило, а третій пив — зброю лишив. Чуб. V. 64.