Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шляхтич

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шляхтич
Берлін: Українське слово, 1924

Шля́хтич, ча, м. Дворянинъ. Ном. № 858, 880. Було тут три шляхтичі; два пило — платило, а третій пив — зброю лишив. Чуб. V. 64.