Словарь української мови (1924)/шмига

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шмига
Берлін: Українське слово, 1924

Шми́га, ги, шми́ґа, ґи, ж. 1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня. 2) У колесниковъ: дощечки длиной въ ½ аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев. у. 3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. Вх. Пч. II. 16. До шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. Мкр. Н. 14. Не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака. Ном. № 5091.