Словарь української мови (1924)/шнипорити

by Борис Грінченко

◀ шмуляти

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шнипорити

шнир ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шни́порити, рю, риш, гл. 1) = Нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. О. 1861. VIII. 19. 2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві. Шевч. (О. 1862. III. 4).