Словарь української мови (1924)/шнуркувати

by Борис Грінченко

◀ шнуркування

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шнуркувати

шнурований ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шнуркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Отдѣлывать платье цвѣтными шнурками. 2) Слѣдить. Вона вже й ходила за нею, шнуркувала, поки ото й запопала її. Екат. у. (Залюб.).