Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шпигати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпигати
Берлін: Українське слово, 1924

Шпига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Колоть. 2) Говорить колкости. Все оттак заведуться ласкавими словами одно одного шпигати. МВ. II. 82. Почав його батько докірними словами шпигати. Харьк. г.