Словарь української мови (1924)/шпурнути

by Борис Грінченко

◀ шпурлятися

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шпурнути

шпуртонути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шпурну́ти, рну́, не́ш, гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Котл. Ен. II. 12. Шпурнув палку. Грин. I. 220.