Словарь української мови (1924)/штиль
| ◀ штил | Словарь української мови Ш штиль |
штильвага ▶ |
|
Штиль, м. 1) лю. Манеръ, образецъ. См. Шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль. Св. Л. 24. 2) ля́. Деревянный роженъ для носки соломы. Рудч. Ск. I. 70. Мнж. 194. Штилі, що солому носять, як молотять. Сим. 197. Кладе копицями, а виносить штилями. Нѣжин. у.