Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/штрикнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
штрикнути
Берлін: Українське слово, 1924

Штрикну́ти, кну́, не́ш, гл. Однокр. отъ штрика́ти. Кольнуть, пырнуть, ткнуть. Ото баба як штрикне його штилем, то так рана і є. Рудч. Ск. I. 53.