Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/штуряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
штуряти
Берлін: Українське слово, 1924

Штуря́ти, ся, ря́ю, ся, єш, ся, гл. 1) = Штурляти, ся. Лохв. у. Штурялись, штовхали один одного. Екатериносл. 2) Всовывать. Вх. Лем. 486.