Словарь української мови (1924)/шупити

by Борис Грінченко

◀ шумувати

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шупити

шуплаття ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шу́пити, плю, пиш, гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99).