Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шуркати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шуркати
Берлін: Українське слово, 1924

Шу́ркати, каю, єш, гл. = Штрикати. Вона ж мені з того всього шуркає до ока: ти поганий, ти п'яний, відсунься від бока. Чуб. V. 1066.