Словарь української мови (1924)/щит

by Борис Грінченко

◀ щирящий

Словарь української мови Борис Грінченко Щ щит

щитати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Щит, та́, м. 1) Гребень крыши избы. Чуб. VII. 379. 2) Трехугольный бокъ кровли. Вх. Лем. 487. 3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. К. Псал. 80. 4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Грин. III. 66. Ум. Щито́к.