Словарь української мови (1924)/щупаків
| ◀ щупа | Словарь української мови Щ щупаків |
щупачок ▶ |
|
Щупакі́в, ко́ва, ве. Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Коли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178.