Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/щупаків

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Щ
щупаків
Берлін: Українське слово, 1924

Щупакі́в, ко́ва, ве. Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Коли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178.