Словарь української мови (1924)/щупа
Зовнішній вигляд
◀ щуняти | Словарь української мови Щ щупа |
щупаків ▶ |
|
Щу́па, пи, ж. = Щука. Вх. Пч. II. 19. МУЕ. I. 46. Ум. Щупачо́к. На, жінко, щупачка, звари хоч юшки дітям. Грин. II. 191. Вигулькнув щупачок на широкій річці. Чуб. V. 262.