Словарь української мови (1924)/юлавий

by Борис Грінченко

◀ юзефок

Словарь української мови Борис Грінченко Ю юлавий

юлас ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ю́лавий, а, е. Слабосильный; обезсилѣвшій. Син мій ізмалку чогось собі такий юлавий. Черк. у. Він — чоловік хворий: так зразу юлавий зробиться і пада. Екатериносл. у.