Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/Ю

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ю
Берлін: Українське слово, 1924
А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я
 
Ю.
 

юга  •  югас  •  югнути  •  юд  •  юда  •  юдей  •  юдейство  •  юдейський  •  Юдея  •  юдик  •  юдина  •  юдити  •  юж  •  юзефок  •  юлавий  •  юлас  •  юлиця  •  юн  •  юнак  •  юнацтво  •  юнацький  •  юпка  •  юпчина  •  юрба  •  юрда  •  юридика  •  юрик  •  юриста  •  юричок  •  юрливий  •  юрма  •  юрода  •  юродивий  •  юродство  •  юрок  •  юрський  •  юрта  •  юртатися  •  юртувати  •  юртуватися  •  юрчик  •  ютреня  •  юха  •  юхварка  •  юхт  •  юхта  •  юхтовий  •  юхторити  •  юхторитися  •  юхторка  •  юшечка  •  юшити  •  юшка