Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/юрчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ю
юрчик
Берлін: Українське слово, 1924

Ю́рчик, ка, м. Стебелекъ? Просив хлопець розмайрину юрчик, — без віконце подала. Грин. III. 228.