Словарь української мови (1924)/юпка
| ◀ юнацький | Словарь української мови Ю юпка |
юпчина ▶ |
|
Ю́пка, ки, ж. Верхняя одежда: а) мужская: родъ полукафтанья изъ домашняго, болѣе тонкаго, сукна, въ талію, со складками и со стоячимъ воротникомъ. Чуб. VII. 419. Въ Харьковщинѣ юпка изъ болѣе тонкой матеріи, напр. китайки. (Парубки), попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку, хто ще батьківський, хоч і старий, та жупан. Кв. I. 23. б) женская: по покрою похожа на корсе́тку, но длиннѣе и съ рукавами, иногда на ватѣ. КС. 1863. V. 282. Въ роменскомъ у. женскій нагольный полушубокъ. Вас. 154, 155. Ум. Ю́почка. Приходила і ся туди в червоній юпочці баєвій. Котл. Ен. I. 19. А дівочкам уся волечка: за юпочку да на улочку. Чуб. III. 59.