Словарь української мови (1924)/юрок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ю
юрок
Берлін: Українське слово, 1924

Юро́к, юрка́, м. 1) Родъ трубочки, сдѣланной изъ ствола бузины или другого дерева: когда мотаютъ нитки, сквозь эту трубочку пропускаютъ нитку и держа за юрок, сматываютъ, — такимъ образомъ нитки не рѣжутъ руку. Константин. у. Чуб. VII. 409. 2) Родъ колышка, употребляемаго при вязаніи сноповъ. Йдуть на ниву хоць не рано — серпом голит, юрком в'яже. Грин. III. 639. 3) Пт. Fringilla montifringilla, вьюрокъ горный. Вх. Пч. II. 11.