Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ясир

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
ясир
Берлін: Українське слово, 1924

Яси́р, ру, м. 1) Плѣнные, добыча, состоящая изъ населенія, взятаго въ неволю. ЗОЮР. I. 102. К. ЧР. 428. 2) Толпа. Вас такий ясир, що нігде й повернуться. Борзна.