Словарь української мови (1924)/ясирити
| ◀ ясир | Словарь української мови Я ясирити |
ясирний ▶ |
|
Яси́рити, рю, риш, гл. Брать въ плѣнъ, въ неволю населеніе. Орда.... ясирить, полонить. К. ПС. 125. Налетіла з Криму буря на село щасливе: гумна палять, хати граблять, ясирять, що живе. К. МБ. X. 8.