Словарь української мови (1924)/іносе

by Борис Грінченко

◀ іно

Словарь української мови Борис Грінченко І іносе

інось ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Іно́се, іно́сь, нар. Согласенъ, ладно, хорошо, пусть такъ; разумѣется. Греб. 376. „Іно́се! сількісь, як мовляла“, Юноні Юпітер сказав. Котл. Ен. VI. 86. „Чи ти підеш на улицю?“ — Іносе. Борз. у.