Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/іржати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
І
іржати
Берлін: Українське слово, 1924

Іржа́ти, жу́, же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п'є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.