Словарь української мови (1924)/ґелкотати
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
◀ ґелка | Словарь української мови Ґ ґелкотати |
ґельґів ▶ |
|
Ґелкота́ти, кочу́, чеш, гл. = Ґелґати. Гуси з радощів сичали й ґелкотали. Бор. 25.