Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ґлей

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ґ
ґлей
Берлін: Українське слово, 1924

Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. I. 83. (Черниг.).