Словарь української мови (1924)/ґрис
| ◀ ґринджолята | Словарь української мови Ґ ґрис |
ґрівджати ▶ |
|
Ґрис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки. 2) Молотый крупно овесъ съ ячменемъ, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас Бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.