Словник української мови (1927)/викоріняти
| ◀ викорінювач | Словник української мови В викоріняти |
викоріцматися ▶ |
|
Викоріня́ти, ня́ю, єш, гл. = Викорі́нювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
| ◀ викорінювач | Словник української мови Борис Грінченко В викоріняти |
викоріцматися ▶ |
|
Словник української мови — В
викоріняти
Борис Грінченко
1927
Викоріня́ти, ня́ю, єш, гл. = Викорі́нювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.