Словник української мови (1927)/ворота
| ◀ воропай | Словник української мови В ворота |
воротарь ▶ |
|
Воро́та, рі́т, мн. Ворота. Голий іде — ворота вузькі. Ном. № 1473. Части ворот: стовпи́ — столбы, к которым прикреплены ворота, стовпці́ — вертикальные брусья, в которых укреплены горизонтальные ворі́тниці; от верхушки одного стовпця́ до низу другого идет диагональю планка, прибитая для большей крепости ворот и называемая перепо́нка. Харьк. у. (Лобод.). *На воро́тях. а) На воротах; в) у ворот. Сл. Нік. Стоїть дід на воротях у червоних чоботях… Нар. казка. Пирят. у. Ум. Ворі́тка, ворітця́, ворі́тенька, ворі́течка, ворі́тонька, ворі́точка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном., стр. 302, № 429.