Словник української мови (1927)/від'їздний
| ◀ від'їздити | Словник української мови В від'їздний |
від'їсти ▶ |
|
Від'їздни́й, а́, е́. Который на от'езде, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їздне́ = Відклінне.
| ◀ від'їздити | Словник української мови Борис Грінченко В від'їздний |
від'їсти ▶ |
|
Словник української мови — В
від'їздний
Борис Грінченко
1927
Від'їздни́й, а́, е́. Который на от'езде, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їздне́ = Відклінне.